Група 4 А, Б, В л/с Викладач Кіон О. І. Переддипломна практика Педіатрія Дата 09.06.2021 Тема Робота в складі бригад швидкої медичної допомоги: екстрена медична допомога в педіатрії

 

12.06.2021

Фельдшерсько-акушерський пункт.

 Фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП) є форпостом сільської охорони здоров’я і покликаний виконувати лікувально-профілактичну, санітарно-епідеміологічну роботу, а також санітарно-освітню роботу серед населення. Відповідно до положення про фельдшерсько-акушерський пункт, затвердженого наказом Міністра охорони здоров’я , ФАП перебуває у віданні сільської Ради народних депутатів, є амбулаторно-поліклінічним закладом у сільській місцевості. Організація та планування роботи фельдшера на селі здійснюються, виходячи з основного принципу радянської охорони здоров я,— дільничного обслуговування населення. На фельдшерсько-акушерський пункт покладаються: надання населенню долікарської медичної допомоги; своєчасне та в повному обсязі виконання призначень лікаря; організація патронажу дітей та вагітних жінок, систематичне спостереження за станом здоров’я інвалідів Великої Вітчизняної війни; проведення під керівництвом лікаря комплексу профілактичних, протиепідемічних заходів, спрямованих на зниження захворюваності, насамперед інфекційної та паразитарної, сільськогосподарського та побутового травматизму; проведення заходів щодо зниження дитячої та материнської смертності; участь у поточному санітарному нагляді за дитячими, комунальними, харчовими, промисловими та іншими закладами, об’єктами водопостачання, а також за очищенням населених пунктів; проведення подвірних обходів за епідемічними показаннями з метою виявлення інфекційних хворих, контактних з ними осіб та підозрілих на інфекційні захворювання; повідомлення територіальної санітарно-епідеміологічної станції у встановленому порядку про інфекційні, паразитарні та професійні захворювання, отруєння населення та виявлені порушення санітарно-гігієнічних вимог. Штати фельдшерсько-акушерського пункту встановлюються відповідно до діючих нормативів, затверджених наказом міністра охорони здоров’я. Фельдшерсько-акушерський пункт очолює завідуючий, з ним працюють середні медичні працівники (акушерка, патронажна медична сестра). Медичний нагляд за дітьми здійснює патронажна сестра в тих закладах, де за наказом МОЗ . цю посаду передбачено. У разі відсутності в штаті фельдшерсько-акушерського пункту цієї посади всю роботу з питань лікувально-профілактичної допомоги дітям, у тому числі і патронаж дітей раннього віку, забезпечує акушерка, а якщо немає і такої посади — фельдшер, завідуючий пунктом.
В умовах сільської місцевості успішне зниження захворюваності та смертності дітей раннього віку багато в чому залежить від правильної організації профілактичної роботи з дітьми в районі діяльності фельдшерсько-акушерського пункту. Профілактична робота з дітьми раннього віку полягає у правильній організації антенатальної охорони плода, забезпеченні ретельного медичного нагляду за дітьми раннього віку (починаючи з періоду новонародженості), виконанні всіх заходів, спрямованих на правильний розвиток, зміцнення здоров’я дітей, запобігання захворюванням, збереження життя кожної дитини. Робота середнього медичного персоналу, пов’язана з організацією медичного нагляду за дітьми, здійснюється під керівництвом закріпленого за медичним пунктом дільничного педіатра районної дитячої поліклініки, сільської лікарні або лікарської амбулаторії. Профілактичний нагляд за майбутньою дитиною починається задовго до її народження патронажними відвідуваннями вагітної, з 8—10 тижнів вагітності. Патронажна сестра повинна відвідати вагітну не менш як три рази. Головне завдання першого дородового патронажу — переконати вагітну в потребі регулярних відвідувань ФАПу та районної жіночої консультації, точного виконання медичних рекомендацій і гігієнічних порад. Під час першого відвідування патронажна медична сестра ознайомлюється з умовами життя вагітної та її сім’ї, фіксує увагу на особливостях перебігу даної вагітності, захворюваннях, наявності хронічних вогнищ інфекції, шкідливих звичок, професійних і побутових шкідливостей, з’ясовує, чи е туберкульозні та інші інфекційні хворі серед членів сім’ї та найближчих сусідів. Патронажна сестра перевіряє виконання вагітною приписів лікаря щодо режиму дня, сну, дієти, догляду за молочними залозами, санітарно-гігієнічного режиму, лікувально-оздоровчих призначень, запрошує вагітну на заняття школи материнства при ФАПі. При відвідуванні патронажна сестра звертає увагу на стан здоров’я вагітної та інших членів сім’ї, дає потрібні рекомендації, пояснює членам сім ї важливість для здоров’я матері та майбутньої дитини виконання всіх приписів медичних працівників. Основна мета другого дородового патронажу полягає у подальшій підготовці вагітної, створенні сприятливої обстановки у сім’ї для приймання новонародженого, контролі за виконанням вагітною жінкою гігієнічних порад і поданні рекомендацій щодо літератури з питань догляду за грудною дитиною. Другий дородовий патронаж за умови нормального перебігу вагітності здійснюється на 32-му тижні вагітності. Показаннями для проведення третього дородового патронажу є обтяжений акушерський анамнез, перенесені вагітною тяжкі соматичні захворювання, токсикоз вагітності, а також несприятливі соціально-побутові умови. Результати дородових патронажів записують у певній послідовності на окремих аркушах, які потім вклеюють до історії розвитку дитини (ф. 112/у). Історію розвитку дитини краще заводити безпосередньо у пологовому стаціонарі та вручати її середньому медичному працівникові ФАПу, під наглядом якого надалі перебуватиме новонароджений. Беручи новонароджену дитину на облік, медпрацівник ФАПу повинен відразу повідомити в дільничну лікарню та в дитячу консультацію центральної районної лікарні відомості про її стан. Історії розвитку дітей, які народилися від матерів з високим ризиком вагітності та пологів, перенесли у пологовому стаціонарі те чи інше захворювання, мають вроджені аномалії розвитку тощо, повинні мати кольорову мітку, що вказуватиме на належність цих дітей до групи високого ризику захворювань, а отже, на те, що вони потребують особливого медичного нагляду. В історії розвитку дитини слід зробити відмітку про проходження матір’ю школи материнства при пологовому стаціонарі. Медичне обслуговування здорових новонароджених дітей здійснюється, як правило, вдома. Завдання патронажних відвідувань дітей у період новонародженості такі: подання допомоги матері в організації правильного вигодовування та гігієнічного догляду за новонародженим, здійснення контролю за виконанням матір’ю медичних призначень та гігієнічних порад лікаря і середнього медичного персоналу, залучення всіх членів сім’ї до активної участі в створенні оптимальних умов життя для матері-годувальниці та її новонародженої дитини. Під час кожного відвідування медпрацівник вимірює температуру тіла дитини та ретельно оглядає її, звертаючи особливу увагу на стан шкіри, слизових оболонок, пупкової ранки, перевіряє виконання матір’ю рекомендацій, які вона одержала раніше. Перший патронаж новонародженої дитини патронажна медична сестра (акушерка) ФАПу здійснює спільно з лікарем-педіатром не пізніш як на 3-й день після виписування дитини з пологового стаціонара. Крім здійснення первинних патронажів, лікар повинен повторно відвідати вдома раніше взятих на облік новонароджених дітей з групи високого ризику. У цілому, якщо немає особливих показань, новонароджених дітей патронують лікар-педіатр і середній медичний працівник протягом першого місяця життя не менше 7 разів (патронажна сестра відвідує новонароджену дитину протягом першого місяця життя не менше двох разів спільно з дільничним педіатром і не менше 5 разів самостійно). Самостійні патронажні відвідування новонароджених середнім медичним персоналом повинні мати цілеспрямований тематичний характер. Тему бесіди та заходи, що проводяться в процесі патронажу новонародженого лікарем і середнім медичним працівником, слід фіксувати у міру проведення їх в історії розвитку. Результати самостійних патронажних відвідувань новонароджених середнім медичним персоналом записують у розділі «Патронажний листок сестри», а дані про спільний патронаж лікаря та середнього медичного працівника — у розділі «Поточний нагляд» під заголовком «Патронаж лікаря». Новонароджені Із двійнят, недоношені або народжені з великою масою, діти, які перенесли родову травму, асфіксію, мають вроджену патологію або народжені від матерів з патологічним перебігом вагітності та пологів, а також новонароджені, які перебувають у несприятливих матеріально-побутових умовах, з неповних та багатодітних сімей та інші, незалежно від місця їхнього проживання, потребують більш інтенсивного нагляду з боку медичних працівників. Ці діти повинні патронуватися лікарем-педіатром не менше трьох разів, а середнім медичним персоналом— не менше 12 разів протягом першого місяця життя. Недоношеним дітям протягом першого місяця життя слід обов’язково робити загальний аналіз крові, здійснювати профілактику та лікування анемій і специфічну профілактику рахіту. Новонароджені діти, які перенесли асфіксію, пологову травму, гемолітичну хворобу новонароджених, мають види розвитку та ін„ підлягають диспансерному обліку за ф. 30. Перебувати на ньому за місцем проживання та, згідно з показаннями, у відповідних лікарів — спеціалістів центральної лікарні. Коли дитині мине один місяць, мати з нею повинна відвідати ФАП за місцем проживання. Здійснюючи патронажну роботу з дітьми першого року життя, медична сестра особливу увагу повинна звертати на питання раціонального вигодовування, суворе дотримання режиму, загально гігієнічних правил, загартовування, пропаганду природного вигодовування, враховуючи при цьому індивідуальні особливості в різні періоди першого року життя. Патронажна сестра повинна відвідати дитину на першому році життя не менш як 23 рази. Значну увагу при патронажних відвідуваннях треба приділяти правильному вигодовуванню дитини. Дуже важливо добитися регулярного грудного вигодовування та своєчасного призначення раціонального прикорму дитині. Особливе місце в патронажній роботі займає профілактика рахіту. Заходи, що вживаються в процесі патронажу, фіксують в історії розвитку дитини (ф. 112/у). Патронажних відвідувань дітей на 2-му році життя має бути 4 на рік, а на третьому — 2 на рік. Щороку дитину повинен комплексно оглянути лікар-педіатр і лікарі-спеціалісти з обов’язковою оцінкою зору, слуху, аналізом крові та сечі. Крім патронажних відвідувань дітей перших трьох років життя, медичні працівники фельдшерсько-акушерських пунктів у разі потреби та за вказівкою лікаря повинні активно відвідувати вдома старших дітей, які перебувають на диспансерному обліку з приводу хронічних захворювань, і реконвалесцентів. Клінічна диспансеризація дітей з хронічними захворюваннями, реконвалесцентів та інших груп здійснюється медпрацівниками ФАПу під керівництвом і постійним наглядом лікарів-педіатрів дільничної або центральної районної лікарні. Поряд з патронажними відвідуваннями дітей раннього віку середній медичний персонал ФАПу здійснює підготовку і організацію лікарських прийомів здорових дітей на медичному пункті. Для цього необхідно мати відповідні приміщення та обладнання (медична вага, ростомір, сповивальний стіл, аптечка для подання невідкладної допомоги дітям). У приміщенні повинні бути відповідні тематичні виставки, наочні посібники, пам’ятки, популярна література для батьків з питань догляду, харчування, виховання дітей раннього віку. Завідуючий фельдшерсько-акушерським пунктом спільно з патронажною сестрою складають графік профілактичних оглядів дітей раннього віку з урахуванням віку та стану здоров’я дітей, які живуть у районі діяльності ФАПу. Лікарські прийоми дітей у медичних пунктах відбуваються в присутності та за активної участі патронажної медичної сестри. Згідно з призначенням лікаря вона робить дитині чергове профілактичне щеплення, Категорично забороняється проводити щеплення вдома. Для здійснення профілактичних щеплень у приміщенні ФАПу виділяють спеціальне місце, де мають зберігатися шприци та голки, призначені для цього; їх не можна використовувати з іншою метою. Для вакцинації проти туберкульозу виділяють окремі шприци та голки. Кожній дитині ін’єкцію з метою щеплення слід робити окремими шприцом та голкою. У приміщенні, де здійснюються щеплення, обов’язково повинні бути набори для подання невідкладної допомоги та проведення протишокової терапії. Одним з найбільш відповідальних розділів роботи по здійсненню щеплень є відбір дітей на щеплення. Щепленню підлягають лише здорові діти. Безпосередньо перед щепленням дитину повинен оглянути лікар або фельдшер і провести термометрію. Лікувально-профілактичну допомогу дітям у дошкільних закладах, що знаходяться в районі діяльності ФАПу, подають середній медичний персонал ФАПу і лікар-педіатр, закріплений за даним селом. Середній медичний персонал ФАПу забезпечує систематичний медичний нагляд за станом здоров’я дітей, контроль за організацією раціонального харчування, дотриманням повітряного режиму, вжиттям заходів щодо фізичного виховання і загартування дітей, проводить санітарно-освітню роботу з батьками. У період масових сільськогосподарських робіт медичні працівники ФАПу беруть активну участь в організації сезонних дошкільних закладів. Середній медичний персонал повинен також дбати про виховання у дітей і підлітків гігієнічних навичок і проводити санітарно-освітню роботу з питань охорони здоров’я дітей з педагогічним персоналом і батьками. Основні завдання середнього медичного персоналу ФАПу щодо хворих дітей такі: а) своєчасне виявлення дітей, які захворіли; б) подання необхідної невідкладної долікарської допомоги, в) виклик лікаря до хворого; г) вжиття заходів для своєчасної госпіталізації хворої дитини у відповідний стаціонар району. У зв’язку з цим фельдшер (акушерка) повідомляє по телефону головного лікаря сільської дільниці або районного педіатра про дітей, які захворіли вперше, і подає їм необхідну допомогу до прибуття лікаря. Середній медичний персонал ФАПу без дозволу головного лікаря сільської дільниці не має права лікувати і залишати хворих дітей, особливо раннього віку. Дітей з гострими неінфекційними захворюваннями, які потребують стаціонарного лікування, госпіталізують у дільничні або районні лікарні. Діти з інфекційними хворобами підлягають госпіталізації в інфекційні відділення районних лікарень. Встановивши діагноз інфекційного захворювання, фельдшер (акушерка) негайно надсилає екстрене повідомлення в СЕС та інформує про це по телефону головного лікаря. Оздоровленню дітей сприяє не стільки поліпшення їхнього лікувально-профілактичного обслуговування, скільки активний вплив на поведінку батьків методами гігієнічного навчання і виховання. Багато чого для підвищення гігієнічної і медичної грамотності молодих матерів дає, зокрема, створювана для них при ФАПі школа здоров’я. Вивчення породіллями програми школи матерів від народження дитини до року слід починати в пологовому будинку.

В результаті реорганізації охорони здоров’я  прийнято рішення про ліквідацію ФАПів та створення амбулаторії загальної практики  сімей­ного типу ( наказ №33 від 23.02.2000р.)

ПОЛОЖЕННЯ ПРО АМБУЛАТОРІЮ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ - СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ

1.  Амбулаторія загальної практики - сімей­ної медицини - лікувально-профілактич- ний заклад, який в межах своєї діяльності забезпечує проведення комплексу профі­лактичних заходів з попередження і зни­ження захворюваності, інвалідності і сме­ртності, раннього виявлення захворювань, надає прикріпленому за сімейно-територі- альним принципом населенню кваліфіко­вану первинну лікувально-профілактичну допомогу, здійснює його диспансеризацію та моніторинг за станом здоров'я.

2.  Амбулаторія загальної практики - сімей­ної медицини - самостійний лікувально- профілактичний заклад, який є юридич­ною особою, має свою гербову печатку.

3. Рішення про організацію амбулаторії зага­льної практики — сімейної медицини при­ймається територіальним органом місцево­го самоврядування.

4.  Прикріплене населення до амбулаторії за­гальної практики - сімейної медицини визначається територіальним органом управління охороною здоров'я і затверджу­ється в територіальних органах місцевого самоврядування.

5.   Основні завдання амбулаторії загальної практики - сімейної медицини:

5.1. Проведення комплексу профілактичних заходів з попередження захворювань, травм та отруєнь,  

       зниження захворю­ваності, інвалідності і смертності се­ред прикріпленого населення.

5.2.         Надання хворим кваліфікаційної первинної лікувально-профілактичної допомоги в умовах амбулаторії та вдома.

5.3.  Раннє виявлення захворювань, своєчасне амбулаторне обстеження і лікування хворих, за наявності показань забезпечення направлення хворих на консультування та госпіталізацію в інші лікувально-профілактичні заклади.

5.4.  Надання невідкладної медичної допо­моги при загрозливих для життя ста­нах, нещасних випадках (травми, от­руєння і т.д.), за показаннями забез­печення транспортування хворого в інший лікувально-профілактичний за­клад для надання спеціалізованої до­помоги.

5.5.  Дотримання спадкоємності з іншими лікувально-профілактичними заклада­ми щодо обстеження та лікування хво­рих.

5.(5. Забезпечення роботи виїзних бригад фахівців з числа лікарів центральної районної лікарні та обласних лікува­льно-профілактичних закладів.

5.7. Своєчасне взяття на облік осіб, які під­лягають диспансеризації, та забезпе­чення динамічного спостереження за станом їх здоров'я, проведення ліку- вально-оздоровчих заходів.

5.8.  Експертиза тимчасової втрати праце­здатності і видача документів, які за­свідчують тимчасову непрацездатність.

5.9.  Направлення у встановленому поряд­ку осіб з ознаками стійкої втрати пра­цездатності на медико-соціальну екс­пертну комісію.

5.10. Проведення профілактичних щеплень, у встановленому порядку повідомлен­ня санітарно-епідеміологічної станції про інфекційне, паразитарне та про­фесійне захворювання, отруєння на­селення, виявлені порушення саніта­рно-гігієнічних вимог та ін.

5.11.  Проведення санітарно-протиепідемі- чних заходів на прикріпленій тери­торії.

5.12. Навчання пацієнтів методам зміцнен­ня здоров'я та профілактики захво­рювань, покращання репродуктивно­го здоров'я та навчання методам пла­нування сім'ї.

5.13. Гігієнічне виховання дітей та підлітків.

23

5.14.  Впровадження в практику сучасних методів і засобів профілактики, діаг­ностики, лікування та реабілітації хворих, передового досвіду роботи амбулаторно-поліклінічних закладів.

5.15.  Організаційно-методичне керівницт­во і контроль за діяльністю прикріп­лених фельдшерсько-акушерських пунктів.

5.16.  Подання пропозицій до територіаль­них органів охорони здоров'я щодо покращання медичного обслуговуван­ня населення.

5.17.  Аналіз стану здоров'я прикріпленого до амбулаторії населення та розроб­ка плану оздоровчих заходів.

6. Структурні підрозділи амбулаторії загаль­ної практики - сімейної медицини:

-     реєстратура; .

-     кабінети лікарського прийому;

-    стоматологічний кабінет;

-    палати денного перебування хворих;

-    оглядовий кабінет;

-     маніпуляційна;

-     процедурна;

-    операційно-перев'язувальний блок;

-     лабораторія;

-    кабінет щеплень;

-    кабінет функціональної діагностики;

-     фізіотерапевтичний кабінет;

-     стерилізаційна;

-    допоміжні приміщення.

7.  Штати персоналу амбулаторії загальної практики — сімейної медицини та норма­тиви їх навантаження встановлюються від­повідно до наказу МОЗ України від 23.02.2000 № 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я".

8.  Оснащення амбулаторії медичною апара­турою, інструментарієм, обладнанням, твердим інвентарем і господарським май­ном проводиться відповідно до затвердже­них нормативів у встановленому порядку.

9.  Амбулаторія веде облікову і звітну доку­ментацію, передбачену наказами Міністер­ства охорони здоров'я України і Держав­ного комітету статистики України та по­дає їх у встановленому порядку.

10.Амбулаторію загальної практики - сімей­ної медицини очолює головний лікар, який призначається та звільняється територіа­льним органом місцевого самоврядування.

11.Фінансову діяльність амбулаторії загаль­ної практики - сімейної медицини здійс-

нює централізована бухгалтерія, згідно з встановленим порядком.

12. Режим роботи амбулаторії загальної прак­тики — сімейної медицини затверджуєть­ся територіальним органом місцевого са­моврядування.

13. Діяльність амбулаторії загальної практи­ки - сімейної медицини здійснюється від­повідно до діючих законів, постанов та розпоряджень Верховної Ради та Кабіне­ту Міністрів України, наказів, інструк­цій, методичних вказівок Міністерства охорони здоров'я, територіальних органів місцевого самоврядування за підпорядку­ванням, інших нормативних документів та цього положення.

14. Фінансування амбулаторії здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, вла­сних надходжень, благодійних (добровіль­них) внесків, пожертвувань від юридич­них та фізичних осіб, інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

 КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИ­СТИКА ЛІКАРЯ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ "ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА - СІМЕЙНА МЕДИЦИНА"

ЗАГАЛЬНІ ЗНАННЯ

Згідно з вимогами фаху лікар загальної практики - сімейної медицини повинен знати:

-    Основи законодавства України про охоро­ну здоров'я та нормативні документи, які регламентують діяльність органів та закла­дів охорони здоров'я,

-    правові аспекти діяльності лікаря загаль­ної практики - сімейної медицини,

-    основні показники здоров'я населення,

-     загальні питання організації надання ме­дичної допомоги населенню на засадах за­гальної практики - сімейної медицини,

-    організацію роботи амбулаторно-полікліні- чних та лікарняних закладів,

-    організацію роботи швидкої та невідклад­ної медичної допомоги,

-    нормальну та патологічну анатомію, топо­графічну анатомію,

    - фізіологію та патофізіологію систем крово­творення, кровообігу, дихання, травлен­ня, залоз внутрішньої секреції та інших органів і систем організму,

   - особливості анатомії і фізіології дитячого організму у різні вікові періоди,

 

 

Вирішити ситуаційні завдання

1.  Хворий віком 76 років скаржиться на різкий біль у литкових м'язах, що з'являється під час ходьби на відстань до 300 м і змушує зупинитись.  Після короткочасного відпочинку біль минає, однак знову виникає після продовження ходьби. Не ку­рить Хворіє на гіпертонічну хворобу.

Для якого захворювання характерні такі скарги:

 А. Гострий тромбоз стегнової артерії

В. Облітеруючий ендартеріїт

С Синдром Леріша                                       .

Д Облітеруючий атеросклероз нижньої кінщівки

Е Гострий тромбофлебіт поверхневих вен?

Дослідження які необхідно виконати для уточнення діагнозу:

 А Долерографія судин нижніх кінцівок

 В Рентгенограф'я кісток нижшх кінцівок

С Радіоізотопна діагностика

Д. Комп'ютерна томографія

Е. Артроскопія.

 

2. Синдром Леріша - це:

 А.. Стеноз плечової артерії

В. Атеросклеротична оклюзія  біфуркації черевного відділу

аорти

С. Стеноз черевного стовбура

Д. Стеноз стегнової артерії.

 Е Стеноз ниркової артерії

 

3. Хворий звернувся зі скаргами на сильний біль у ділянці пра­вої нижньої кінцівки. Спочатку больовий синдром з'явився на стопі, а потім перейшов на гомілку. На 3-й тиждень біль змен­шився, але кінцівка набула синюшно-мармурового кольору, шкіра суха, стоншена, пульсація не визначається. Відомо, що хворий курить останні ЗО років.

 

 Для якого захворювання ха­рактерні такі скарги:

А. Тромбозу підколінної артерії

В. Тромбозу стегнової артерії

С. Облітеруючого атеросклерозу

Д. Облітеруючого ендартеріїту

Е. Тромбозу стегнової вени?

Який метод дослідження найінформативніший у цьому разі:

А. Біохімічне дослідження

В. Транскутанна оксиметрія

С. Радіоізотопна діагностика

Д. Комп'ютерна томографія

Е. Артеріографія?

Який метод лікування доцільно застосувати в цьому разі:

А. Спазмолітики, дезагреганти

В. Склеротерапію

С. Ендоваскулярну балонну дилатацію

Д. Тромбектомію

Е. Ампутацію кінцівки на рівні стегна?

 

4. Вас викликали до хворого віком 53 роки, який скаржиться на

біль у правій верхній кінцівці, відчуття холоду в ній, зміну ко­льору шкіри. Захворів гостро, близько 2,5 год тому, коли рап­тово з'явився біль у ділянці правого передпліччя. Відзначають блідість шкіри. Понад 10 років хворіє на ревматичну ваду сер­ця. Об'єктивно: шкірний покрив правої верхньої кінцівки блі­дий, холодний на дотик, чутливість збережена. Пульсація на артеріях передпліччя та ліктьової артерії відсутня, збережена на плечовій.

Укажіть Ваші першочергові дії:

А. Накласти еластичний бинт на кінцівку

В. Обкласти кінцівку теплими грілками

С Обкласти кінцівку міхурами з льодом, знеболити.

Д. Розпачити спазмолітични, консервативну дезагрегатну терапію.

Е.Надати положення Фаулера